Приводом нашого листа до редакції стало інтерв’ю з директором міської школи №1 М.П. Федоренком, надруковане у «Новинах Городнянщини» за 27 січня ц.р.
Можливо, як зазначено в інтерв’ю, учні початкових класів і відчувають переваги навчання за системою школи повного дня, але ми, батьки дітей середніх і старших класів, вважаємо, що для наших учнів не все продумано належним чином.
По-перше, групи продовженого дня перевантажені. В одній групі займаються учні майже з усіх середніх класів. Часу на виконання домашніх завдань обмаль. Тому трапляються випадки, коли діти просто списують домашнє завдання, виконане вихователем.
По-друге, на індивідуальних заняттях вчителі не завжди хочуть займатись з дітьми. Коли наші діти, учні п’ятих класів, звернулись до вчительки (вказано прізвище. — прим.ред.) з проханням про додаткове роз'яснення завдання, вона відмовилась, мотивуючи це тим, що позаурочний час їй ніхто не оплачує. Є й інші аналогічні приклади.
По-третє, чому райвідділ освіти і дирекція школи не вважають за потрібне порадитись з нами, батьками, щодо необхідності створення гімназії на базі школи? Ніхто не проводить ніяку роз’яснювальну роботу щодо кількості уроків, навчальних днів, змін у шкільній програмі у тому разі, якщо школа почне працювати у гімназійному режимі.
У нашій школі багато навчається дітей із сіл району. Та й міські діти не всі витримують навантаження навіть діючої програми.
Ми, батьки, віддавали своїх дітей навчатись у загальноосвітню школу. Що робити тепер, якщо ми не хочемо, щоб вони вчились у гімназії? Переводити їх у іншу школу?
Ми вже втомились від цих експериментів.

(двадцять чотири підписи).

Чому саме школа №1?
Думаю, що інтерв’ю з директором міської школи №1 М.П. Федоренком треба було опублікувати значно раніше. Адже мало хто знав, що розпорядження райдержадміністрації про створення школи повного дня було підписане ще на початку нинішнього учбового року. А «війна» з батьками дітей розгорнулась аж у листопаді, коли вона вже не мала сенсу.
Зацікавило мене і таке питання. Якщо, зі слів директора, школу повного дня відкрити так легко без зайвих фінансових витрат, то чому б не відкрити її і на базі школи №2? Добре було б, якби такі школи діяли і у базових сільських, куди теж звозять дітей з навколишніх поселень. Це допомогло б уникнути скорочення педагогічних кадрів у сільській місцевості — адже там теж працюють талановиті вчителі, які проходять атестації і мають відповідні категорії. Чому ж об’єктом уваги райвідділу освіти стала виключно міська школа №1?

В.Демиденко,
м. Городня.

А ми — проти!
Наші діти вчаться у міській школі №2. І ми дуже обурені тим, що школі №1 приділяється багато уваги, у той час як учні другої школи позбавлені навіть нормальних умов навчання. Діти щодня повинні ходити на «нульові» уроки, бо шкільні заняття організовано у дві зміни. Мотивують це все ремонтом даху, який невідомо коли буде закінчено.
Ми навіть не мріємо про ліжка для сну та ігрові кімнати для малюків — нам не вистачає навчальних кабінетів. Районному керівництву до цього байдуже. Склалось враження, що у районі існує тільки школа №1, куди спрямовані всі фінанси і турбота.
Образливо слухати про можливість створення гімназії на базі першої школи. Адже планувалось її відкривати у школі №2. Тут вже починали діяти гімназійні класи. Саме тому ми віддавали дітей учитись у цю школу, яка збиралась відтворити своє гімназійне минуле.
У нашій школі теж працюють високопрофесійні педагоги, які вкладають у своїх учнів серце і душу. Ні на що вони не скаржаться, мужньо витримують всі незручності. Натомість мають недостатню увагу з боку місцевої влади. Ми хочемо знати: чому вчителям і учням нашої школи відведена роль другосортників? Ми цього терпіти не хочемо. Ми — не «за», ми — проти!
Група батьків (прізвища в листі наведені).

--------------------------------------------------------------------------------