ГлавнаяРегистрацияВход Городня... Пятница, 2024-03-29, 5:17 PM
  Казачья сотня в Городне. - Старый форум. Новый форум здесь: WWW.GORODNYA.NET/FORUM Приветствую Вас Гость | RSS


[ Новые сообщения · Участники · Правила форума · Поиск · RSS ]


 


В н и м а н и е !

Теперь форум Городни доступен по новому адресу: http://gorodnya.net/forum/

С 1 августа 2007 г. на этом форуме запрещено создание тем и написание сообщений (Форум доступен только для чтения!). Общение только на главном форуме Городни: http://gorodnya.net/forum/

Регистрация на новом форуме здесь: http://gorodnya.net/index.php?do=register




  • Страница 1 из 1
  • 1
Старый форум. Новый форум здесь: WWW.GORODNYA.NET/FORUM » Городня » История Городни » Казачья сотня в Городне.
Казачья сотня в Городне.
ХарланДата: Воскресенье, 2007-06-10, 3:18 PM | Сообщение # 1
Новый форумянин
Группа: Пользователи
Сообщений: 16
Репутация: 3
Статус: Offline
Згідно універсалу гетьмана І. Мазепи від 19 квітня 1705 р. Городня стала сотенним містечком. За переписом 1736 р. у Городянську сотню, крім самої Городні, входить (перерахуємо їх за оригіналом “З приводу 100-ліття Городні, як повітового міста” ): села Бутівка, Жабчицька слобода (Полісся, Радянське ), Хутір при річці Вербчі, Довга Гребля, Мощенка, Лемешівка, Сеньківка, Бирилівка, Хутір Займище, Автуничі, Старосілля, Семенівка, Cм’яч, Хоробричі (древній Хоробор), Андріївна, Ваганичі, Перепис, Деревини, Кусії, Ільмівка (при річці Ільмівці) і Ільмівка (при болоті Маручовці), Дроздовиця, Гутище, Будище, Кашпурівка, слобода Олександрівна, Рудня Суховерха, Папірня, Гута Нова, Гута Олександрівська, Івашківка, Бутівка, Неволя, Лавинь, Ви хвостів, Куликівка, Тупичів, Диханівка, Листвен, Хут. Макрасовський, Пекурівка, Руденка, Смичин. Хрипівка, Хотівля, Півнівщина, Хут. Галичевський (можливо Гасичівка), Сутоки, Дібрівне, Карпівка, Кузничі, Гніздище – загалом 55 населених пунктів. Всі вони мали своєрідну спеціалізацію.А характер занять поселень Городянської сотні показує, що всі вони в міру можливостей і забезпечення сировиною розвивали підсобні промисли.
Виявились вони у винокурнях - (Смяч, Студенець, Горнещина, Дроздовиця, Папірня, Рудня, Синець, Киянка, та інших), млинах та сукновальнях - (Лютіж, Горнещина, Горошківка), склоробних заводах (Олександрівська Гута, Гута Суховирська, Лавинь), в обозних виробах, дерев’яному посуду та дьогті - ( Гутище (сучасна Гутка Кашпурівка), Диханівка, Кашпурівський, Рудня Переїжджа, Лавинь, Невкля), гончарних виробах – (Нова Гута, Олешня, Лавинь), виготовленні паперу (Гасичівка, Папірня, Городня). Поселення, що не займались виробництвом продукції (Гніздище, Стовпівка, Будище, Невкля) виживали за рахунок заготівлі та продажу дров на ринках Городні та Седнева.
В нарисі “З приводу 100-ліття Городні, як повітового міста” є згадка, що “Імператор Петро I під час шведської війни, святкував на цьому місті день свого тезоіменитства, червня 29 дня.” В Городянській поліції, аж до 1888 р. зберігались три гармати, одна так звана Єдиноріг (тобто гармата дальної дії, гаубиця) вагою 35 пудів 35 фунтів, друга – довга - вагою 19 пудів 30 фунтів і третя дещо менша, встановлені нині в парку “Гармати”.
Це були трофеї з числа тих, які цар, щоб наблизити перемогу, наказав перенести через річку Снов. І тоді артилеристи, згрупувавшись, перенесли важку зброю через річку і хоч російських військ було й менше, шведів змусили відступити. Цар Петро І, як свідчать записи старожилів міста, їхав буквально по гарячих слідах бою. На околиці міста він зупинився у хутірці шамрайщика. Тут була невеличка цегляна каплиця із щойно поставленим зрубом над криницею.
Петро І зайшов туди, і, як переказають, помоливсь на іконостас. Звернувши свій погляд до ікони мужнього Георгія Побідоносця, він промовив :
-Во ім’я Господа і нас да пребуде тут вічний дух Вікторії.
Пізніше в каплиці з’явилась ікона із зображенням Петра І на бойовому коні. Після цього каплиця стала місцем масового паломництва городнянців та жителів Хрипівши. Коли наприкінці червня 1706 р. Петро Великий на шляху своєму з Гомеля в Чернігів проїжджав через городню, тут його зустрів Преосвященний Чернігівський Іоанн Максимович і привітав його такими словами :
“Благословенний ти, коли входиш і, благословенний, коли виходиш. Надасть бо Господь Бог ворогам твоїм, що чинять опір тобі, розгром перед лицем твоїм, шляхом єдиним вони прийдуть до тебе, а побіжать семи шляхами від лиця твого”...
Ці слова Архіпастиря здійснилися під Полтавою 1709 р., іюня 27 дня. З поразкою Швеції, що виступала в коаліції з Польщею та її агресивними помічниками, Городня одержала кадри в особі людей у сіро зелених мундирах з трикутними шлеками для розвитку промислів та сільськогосподарського виробництва. Це були бунчукові товариші, поручики, сотники, корнети, інші, в недавньому минулому, військові люди.
В хуторах См’яч (Травневе), Студенці, Гніздищі, Диханівці, Кашпурівці, Будищі, селах Дроздовиці та Рудні, неподалік Ловині, всім виробництвом заправляли бунчукові товариші.
У хуторах Горнещині, Стовпівці – поручики, в селах Гута Суховирська, Папірня – відставні прапорщики, в Олександрівці та Новій Гуті – сотники, в хуторі Олександрівська Гута – урядовий радник, в хуторі при Млині Горошковом, як за “Описання Чернігівського намісництва” 1781 р., називається Горошківка, козак.
У цей же час відбувається все більша концентрація влади в одних руках з боку, звичайно, колишніх учасників Північної війни (1700 – 1721), одним з станів якої була Полтавська битва.
Господарем винокурних підприємств в См’ячі, Студенці, Диханівці, Кашпурівському, трьох млинців у Гніздищі був бунчуковий товариш В. Барковський. У Дроздовиці, Гутищі, Диханівці, Будищі (вона ж і Відмежевка) - В. Лизогуб, у Ловині, Синці, Невклі, Буровиці, пізніше перейменованій в Бурівку – П. Лизогуб, теж бунчуковий товариш, в селах Олександрівці та хуторі Нова Гута Олешня – березнянський сотник П.Сахновський, у хуторі Олександрівська Гута, з виробництвом скляного та хрустального посуду більш, ніж 1500 карбованців, - господарем був урядовий радник Михайло Євреїнов, одночасно і утриманець по дорозі Добрянка – Могильов шинку для торгівлі напоями.
Це були невеликі чисельно підприємства, менші наших сучасних підприємств. В Будищі працювало всього 24 посполитих (селян), в Олександрівні – 22, а в Невклі з трійним підпорядкуванням і бунчуковим товаришам Петру Лизогубу та Василю Борковському та його брату корнету Якову Лизогубу – 31 чоловік.
За службовою ієрархією це виглядало так : у П. Лизогуба – 24, Я. Лизогуба – 6, у В.Борковського – 1 чоловік. У згаданому хуторі при млині Горошковому третина млина належала козаку П. Киселю, а решта – поручику А. Борковському. На час заснування селища тут було всього 7 хат, в т.ч. три козацьких.
Хто беспосередньо управляв виробництвом ? Виключно заможні ? Ні. В Студенці, наприклад, працювала винокурня і бунчукового товариша В. Борковського і посполитого на один котел, у Гуті Суховирській її здавав в оренду відставний прапорщик Р. Лизогуб підданому П. Лук’яненку.
Внаслідок злагодженої роботи спеціалізованих підприємств вже в 1732 р. по Городнянській сотні зросло виробництво предметів мізерної сільскої промисловості, особливо чудових горщиків та черепиці і вогнестійкої цегли, названої грабівською, за назваю села де добувається глина. З цієї сировини виготовлялись кахлі з різноманітними малюнками, які вже на той час відійшли в історію.


Сообщение отредактировал Харлан - Воскресенье, 2007-06-10, 3:19 PM
 
Старый форум. Новый форум здесь: WWW.GORODNYA.NET/FORUM » Городня » История Городни » Казачья сотня в Городне.
  • Страница 1 из 1
  • 1
Поиск:

 

Made in Gorodnya © 2006-2024