Добавлено (2007-01-17, 1:23 Am)
---------------------------------------------
Призвание к труду учителя
Вряд ли есть другие профессии, кроме профессий педагога и врача, которые требовали бы столько сердечности. Отзывчивость, сердечное беспокойство о человеке — это плоть и кровь педагогического призвания. Учителю нельзя быть холодным, равнодушным человеком. Слишком рассудочного учителя дети не только не любят, они никогда не раскрывают перед ним свои сердца. (II, с. 453)
Чтобы иметь доступ в чудесный дворец, имя которому — детство, мы должны перевоплощаться, становиться в какой-то мере детьми. (I, с. 651)
Нет в ребёнке ничего такого, что требовало бы от педагога жестокости. (II, с. 460)
Нетерпимость к детским проказам, шалостям делает учителя холодным резонёром, рассудочным надзирателем, ненавистным детям. И они платят ему за мелочные придирки тем, что пытаются вывести его из себя, “насолить” ему. (II, с. 461)

Учитель готовится к хорошему уроку всю жизнь
Чтоб открыть перед учениками искорку знаний, учителю надо впитать море света, ни на минуту не уходя от лучей вечно сияющего солнца знаний, человеческой мудрости. (IV, с. 488)
Убога и ограниченна духовная жизнь школьников, учитель которых надеется только на то, что накануне урока пойдёт к источнику знаний и возьмёт то, что необходимо отдать, передать. Знающий, думающий, опытный педагог не засиживается долго, готовясь к завтрашнему уроку. На непосредственную подготовку к урокам у него идёт очень мало времени. Он не пишет длинных поурочных планов, и не может быть и речи о том, чтобы он записывал в план содержание фактического материала по данному уроку, он, действительно, готовился к хорошему уроку всю жизнь. Его духовная жизнь — это постоянное обогащение интеллекта. Он никогда не скажет: я уже накопил достаточно знаний, их хватит мне на всю жизнь. Знания — дело живое, вечно обновляющееся. Они стареют и умирают, как стареет и умирает человек. (IV, с. 488-489)
Урок — это зеркало общей и педагогической культуры учителя, мерило его интеллектуального богатства, показатель его кругозора, эрудиции. (IV, с. 607)
Детей покоряет влюблённость учителя в знания. (II, с. 369-370)
Дети по своей природе стремятся подражать всему, что волнует их воображение, восторгает, восхищает их. Так пусть же их восторгает и восхищает труд вашего ума. (II, с. 368)

Чтоб примеры воспитывали
Нет большей силы, могущей влиять на детскую душу, чем способность восхищаться человеком, удивляться его моральной красоте и величию. (I, с. 667)
Пусть наисложнейшая и наитруднейшая человеческая натура под влиянием идеального выпрямится, пусть ребёнок испытает жажду быть хорошим. (I, с. 465)
Убеждения рождаются из чувства гордости за человека, идеал становится желанной, привлекательной вершиной, когда идея предстаёт перед юным гражданином в ярком образе борца. (II, с. 175)
Чтобы сформировать у своего питомца непоколебимую идейную стойкость, рассказывайте о давно прошедших исторических событиях так, чтобы он почувствовал себя и рабом, прикованным к триере, и гордым, свободным воином армии Спартака. (7, с. 25)
Надо рассказывать о мужестве и героической смерти защитников Москвы так, чтобы учащиеся на какое-то время забыли о том, что они сейчас сидят за партами в мирных условиях. Учащиеся должны мыслено поставить себя на место тех, кому выпала эта высокая честь, поставить себя на их место и, победив в себе сомнение, колебание, сказать: “Я поступил бы так же”. (II, с. 109)
Не нужно детям разъяснять, растолковывать выводы о моральной красоте, которая вызвала у них удивление, восхищение. Главное — само восхищение, которое порождает моральное стремление. Пусть каждый ребёнок вдумается в факты, самостоятельно осмыслит их. Тем более нельзя его укорять — упрёки закрывают глаза ребёнка, особенно подростка, на моральную красоту; упрёки воспитывают только тогда, когда они идут от собственной совести, а задача воспитателя в том и состоит, чтобы сформировать чувствительную совесть. (I, с. 574)
Пусть воспитанник сам подумает о своём поведении, о своих поступках, чтобы, услышав призыв, он старался стать лучше. (I, с. 626)
Не ищите сразу же параллелей между поступками и поведением того, кто должен стать идеалом для юного сердца, и подростком. Не упрекайте подростка: настоящий человек действует вот так, а ты совсем иначе. (V, с. 275)
Подростки не любят дидактики, они очень критически относятся к параллелям. (V, с. 275)
Красота сама по себе влият на душу человека и не требует комментариев. Мы любуемся цветком розы как единым целым, и красота будет разрушена, если мы станем отрывать от цветка один за другим лепестки и анализировать, в чём заключается подлинная красота. Так не надо растолковывать подростку то, что ясно и без разъяснений. Пусть творческое воображение мысленно рисует себя в той обстановке, в которой жил и боролся герой, чей образ пленил душу. (V, с. 275

В.А.СУХОМЛИНСКИЙ

Шановні!
Зовсім недавно ви були нашими колегами і як ніхто серед нас боролися із владою. Саме ви вчили, як захищати свої законні права. Саме ви організовували акції протесту городнянських учителів і прокладали шлях до різних судових інстанцій, використовували нас як масовку, показуючи приклад "героїчної" боротьби за свої (тобто ваші) права. Зайнявши керівні посади, ви, як ніхто інший, знаєте вчительські проблеми і повинні перейматися ними, допомогати відстоювати наші права, так само, як свої.
Народна мудрість говорить: "Хто не знає свого минулого, у того немає майбутнього". Маємо право нагадати вам дещо з вашого минулого.
Нагадаємо Вам, Світлано Іванівно, Ваші слова, коли Ви були головою Городнянської місцевої вільної профспілки освіти і науки:
• "іде затримка із виплатою зарплати вчителям Городнянського району";
• "ці дії спрямовані на порушення прав людини";
• "було проведено переговори із завідуючим райво з приводу затримки зарплати";
• "було проведено переговори із головою райдержадміністрації";
• "профспілка не виключає, що вони організують акцію протесту" (Газета "Аспек").
Що ж змінилося в проблемах освітян Городнянщини, коли Ви очолили відділ освіти? Скуштувавши владного хліба, Ви, Світлано Іванівно, можете відмахнутися від наших потреб словами Ваших попередників: "Затримка із виплатою зарплат і надалі продовжуватиметься, тому що район є дотаційним і освітяни будуть отримувати гроші тоді, коли вони поступлять з області".
Хочеться нагадати і Ваші слова, шановний Андрію Миколайовичу:
• "Де беруться гроші на ці виплати — не клопіт ні вчителя, ні суду: це головний клопіт державної адміністрації та рад, численних чиновників, яких ми з вами утримуємо своїми податками".
• "Закон "Про освіту" є нормою прямої дії, і будьте здорові його виконувати".
До того ж Ви самі невтомно відстоювали свої права у судових інстанціях, виборюючи їх у влади. "Учитель із Городні Андрій Жадченко, будучи при ясному розумі і тверезій пам'яті щодо своїх законних прав, вирішив показати владі її місце. Законне. На це пішло 4 роки". "Справа невтомного вчителя Андрія Жадченка дочалапала до Верховного Суду". (Василь Чепурний, газета "Нова просвіта" від 17 січня 2003 року).
Це з минулого.
Ви теперішні – це та влада, яку ви критикували, проти якої боролися. А, може, не було ніякої боротьби? Ви просто, використовуючи нас, йшли до своєї мети. Зайнявши звільнені місця, ви забули вчительські проблеми, продовжуєте збиткуватися над власним народом, своїми колишними колегами. Як і попередня влада. Але навіть та влада не забувала відзначити працю вчителя з нагоди професійного свята грошовою премією. Вперше за останні роки вчителі не отримали премії до цього часу.
Чому вставляєте палки в колеса при вирішенні судових позовів про компенсацію на стажові?
Хто дав вам право не видавати довідки про виплати, які стосуються особисто учителів, які їх потребують? Чому змушуєте вчителів принизливо кланятися по кілька разів за ту довідку? Хто заборонив бухгалтерії райво видавати довідки, мотивуючи "отсебяною" – доки вчителі наперед не сплатять податки?
"Є люди, які подавали до суду, є рішення судів - і ніхто не має права це рішення не виконувати. А ось не виконують!" (Володимир Фундовний, голова Вільної профспілки працівників освіти і науки).
І знову, як і раніше, "у судовий процес втручається влада, яка свої проблеми ("де взяти гроші?") перекладає на плечі суду і вчителя. Все, як завжди, — дригом догори. Городнянська влада не виконує рішення суду (ще чого!)" (В.Чепурний, 2003 рік).
"Але хіба наша влада, а городнянська особливо, звикла виконувати невигідні для себе рішення?!" Це вже про вас, про теперішніх – найпопулярнішіх посадовців Городнянщини сказав у минулому В.Чепурний.

Чому ж ви не дотримуєтесь законодавства України, зайнявши високі посади? Хто Вам заважає дбати про людей?